Гурток Логіка. Ейдетика

У сучаснiй школi вмiння мислити формується у школярiв певним чином стихiйно і немає предмета, який би цiлеспрямовано навчав дiтей мислити, мислити як логічно, так і творчо, нестандартно, активізуючи тим самим обидві півкулі мозку. З огляду на це пропонується  навчальна програма з ейдетики та евристичного мислення, яка розроблена на стику логіки, математики та психології. Це є спроба на принципі інтеграції формувати мислення дітей.
Завдання орієнтовані на розвиток основних аспектів розумової діяльності і має на меті стимулювати мислення дітей, навчити їх основних операцій та прийомів мислення, закласти основи логічного, комбінаторного та операційного мислення, розвинути кмітливість, просторову уяву, пам'ять та увагу.
Завдання враховує розвиток основних аспектів мислення як на  вербальному, так і невербальному рівні. Покладаються  завдання  формувати у дітей здатність до аналізу та синтезу, абстрагування та конкретизації, вміння класифікувати та узагальнювати, порівнювати та виділяти суттєве, мислити за аналогією, бачити відмінності та закономірності, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, а також вміння мислити асоціативно та шукати нестандартні підходи до розв'язання задач. На інтуїтивному та процедурному рівнях діти отримають початкові уявлення про такі фундаментальні наукові поняття, як симетрія, парність, інваріантність, відображення, правильна стратегія. Сформовані під час занять навички мислительної діяльності допомагатимуть дітям у свідомому засвоєнні предметів шкільної програми.
У завданні збережено принцип спіральності та циклічності.

 

Навчальна, розвивальна ЕЙДЕТИКА, що приносить задоволення

  


Уява + позитивні емоції = Секрет успішного навчання.

Почніть грати, фантазувати, уявляти. Ви відчуєте смак успіху і , маємо надію, що він не залишить вас у ваших справах та навчанні дітей. Що це дасть?

Вам, як особистості:

-  поштовх для нових ідей в особистому та фаховому напрямку;

-  поштовх для саморозвитку та самовдосконалення;

-  можливість засвоєних прийомів у повсякденному житті.

Вам, як фахівцю:

-  практичне оволодіння ефективними методами навчання;

-  нові професійні можливості;

-  популярність серед дітей та батьків (перевірила на собі!).

Принципи роботи за системою ейдетики:

-  радісна, весела атмосфера;

-  мобільність і доступність ігрового матеріалу;

-  поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини.

Методи роботи за системою ейдетики:

-  метод піктограм;

-  метод Цицерона (Додатки 2, 3);

-  метод входження;

-  метод кодування інформації.

Головні принципи, які дозволяють досконало оволодіти своєю пам’яттю:

- спробуйте нічого не запам’ятовувати, лише уявляйте інформацію і «фарбуйте» її, вигадуючи незвичайні функції, події, призначення, колір…;

- не промовляйте інформацію навіть подумки;

- довіряйте собі, женіть сумніви щодо своїх можливостей.

Ейдетика допоможе:

-  розвинути словесну пам’ять, завдяки чому дитина запам’ятовуватиме не 5-9 слів (норма для звичайної людини), а словесні ряди з 20-30-40 слів;

-              запам’ятовувати правила, вірші, а також іншу інформацію, що складно запам’ятовується через її монотонність;

-              запам’ятовувати числові ряди, числові таблиці, номери телефонів, а також іншу інформацію,  яка містить числа;

-              запам’ятовувати іноземні слова та складні терміни;

-              запам’ятовувати картини та обличчя людей;

-              витрачати набагато менше часу на виконання домашніх завдань, використовуючи методи ейдетики;

-              розвивати різні канали сприйняття, розвивати інтуїцію;

-              навчитися правильно реагувати на стресові ситуації та спогади про них;

-              навчитися забувати непотрібну або негативну інформацію, «стирати» її зі своєї пам’яті;

-              сформувати уміння нестандартно, творчо мислити, знаходити незвичайні виходи із звичайних ситуацій.

І головне: формується позитивне ставлення до навчання і до школи вцілому. Дитини звикає до думки, що: «вчитися – це цікаво та весело!»

Ейдетики стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення.

Отож, практики радять навчитись самим і навчити своїх вихованців простим істинам:

-              усе, що хочеш запам’ятати, - уявляй! (не уявляю – не пам’ятаю);

-              май на увазі, усе, що ти побачив, відчув, почув, - вже запам’яталося;

- легко пригадується тільки те, що уявив;

- не думай словами – думай образами (уявленнями);

- не картай себе за невдачі, а зроби з них висновки;

-              фантазуй!

-              хвали себе навіть за незначні успіхи;

-              не бійся забути, якщо уявив;

-              просинайся із задоволенням;

-              перед тим як заснути,  уявляй себе здоровим і щасливим;

-              не повторюй більше 4-5 разів підряд, краще зроби це через 1-3 годити.

Той, хто має досвід використання ейдетики, переконаний:

-              Не буває поганої пам’яті, є лише невміння її використовувати;

-              Якщо Ви знімаєте шкарпетки після черевиків, - з вашою пам’яттю все гаразд;

-              Пам’ять розум не замінить…

-              Всі скаржаться на відсутність пам’яті, але ніхто не скаржиться на відсутність розуму;

-              Усі кажуть, що треба вчитись, але ніхто не пояснює, як це правильно зробити;

-              Ставлення до себе подібно до розфарбовування – не розфарбовуй себе в чорні та тьмяні тони;

-              Не лайте себе. Це залюбки зроблять інші;

-              Ніхто не знає, що таке пам’ять, відомі лише сліди її прояву;

-               Невдача – привід для обмірковування, а не діагноз.

 етодика ейдетики включає різні методи на розвиток асоціативного мислення. Асоціативне мислення є не лише основою хорошої пам’яті, а й сприяє розвитку активної мовленнєвої та творчої діяльності. Розум  малюків завжди активний, йому властивий безперервний пошук асоціацій. Якщо дітям допомагати розвивати  асоціативне мислення змалку, то згодом вони будуть успішнішими, будуть знаходити нестандартні рішення у навчанні і в повсякденних ситуаціях,  краще писати твори, розв’язувати задачі на логічне мислення, запам’ятовувати іншомовні слова. Психолог С. Іванов вважав, що секрет хорошої пам’яті -  в умінні створювати численні та різноманітні зв’язки з тим, що ми хочемо втримати в пам’яті.

        Граючись, ви допомагаєте своїм дітям зробити перший крок до правильного володіння чудовим та миттєво діючим інструментом – власною пам’яттю.

Щоденне тренування хоча б 25-30 хв. будь-якими словами не забере багато часу, але значно полегшить сприйняття будь-якої інформації, що підвищить самооцінку у вас і ваших дітей.

Головне, нагадуйте дітям, що слова не можна проговорювати навіть подумки: не слід запам’ятовувати - лише уявляти, пов’язуючи їх одне з одним у ланцюжок незвичайних казкових подій.

Може статися, що іноді не все у вас вийде. Так буває, та це не привід робити  негативні висновки. Розберіться, де ви схибили та порушили правила гри.

Характерними особливостями розвивальних ігор ейдетичного напряму є:

- Кожна гра – це комплекс завдань, які дитина виконує за допомогою картинок, іграшок, тактильних карток, кубиків, цеглинок тощо.

- Завдання даються дитині в різних формах: у вигляді моделей, схем, площинного малюнка, письмових та усних інструкцій.

- Завдання розміщені в порядку наростання складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до складного.

- Більшість ігор не вичерпуються запропонованими зразками, а дозволяють дітям складати нові варіанти завдань, займатися творчою діяльністю.

- Ігри не сумісні з примусом, створюють атмосферу вільної та радісної творчості.

- Ігри слід повторювати, адже, це – необхідна умова розвивального ефекту.

- У процесі ігор вдосконалюється фонематичний слух, гострота зору, сприйняття простору і часу, мовлення, мислення, пам’ять та інші психічні процесу.

«Ейдетика» пропонує будувати роботу з дітьми на основі:

·                        вільні асоціації, пов’язані з предметними образами;

·                         асоціацій з використанням кольору; (Додаток 4)

·                        асоціацій, пов’язаних з геометричними формами;

·                        тактильних асоціацій; (Додаток 5)

·                        предметних асоціацій; (Додаток 6)

·                        асоціацій, викликаних друдлами; (Додаток 7)

·                        піктограм; (Додаток 8)

·                        звукових асоціацій;

·                        смакових асоціацій; (Додаток 9)

·                        нюхових асоціацій;

·                        графічних асоціацій;

·                        ігор. (Додаток 10)

Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?».

 Вільні асоціації, пов’язані з предметними образами.

Ігри за вільними асоціаціями пов’язані з предметними образами. Із самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять не можна використовувати жодних предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ, замало життєвого досвіду, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюкові потрібна допомога дорослого. Починати треба так:

Вихователь:

 - В мене є курча. Про що ви подумали?

Діти :

- Я подумала про кавун, тому що курчатка любить їсти насіння кавуна.

- Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатка.

- Я подумала про пташку, бо курчатко – це пташка.

На цьому етапі занять головне, щоб діти вчилися обґрунтовувати свій асоціативний вибір.

Поради:

Чим менший вік дітей, тим очевиднішими мають бути зв'язки між предметами.   Молодшій групі потрібно пропонувати не більше 10 картинок для утворення асоціативних пар. Підтримуйте ініціативу дітей своїми підказками, намагайтеся зрозуміти думку дитини, оскільки малюки іноді можуть випереджати навіть дорослого, але їм важко сформулювати свою ідею, тому підбирайте разом з ними влучні висловлювання.                              

      Асоціації з використанням кольору. Для цього виду роботи потрібні картки з намальованими плямами різних кольорів та некольорові зображення предметів або явищ.

Вихователь дає дитині або ж показує усій групі картинку з плямою певного кольору. Завдання кожного – вибрати серед зображень різних предметів саме те, яке в нього асоціюється з заданим кольором. Дитина обов`язково має обґрунтувати відповідь.

Наприклад:

- Ось червоний колір. Про що ви подумали?

- Я подумав про машину, тому що вона має зупинятися на червоне світло.

- Я подумала про помідор, бо він коли достигне, стає червоного кольору

- Я подумала про зайчика; він гриз червоне яблуко.

Можна змінити хід гри: навпаки, пропонуйте ряд предметних зображень і записуйте: «Про який колір ви подумали? Чому?»

Поради:

Цей вид встановлення асоціацій доцільно включати під час занять на теми «Плоди», «Явища природи», «Тварини», «Рослини».

Запитання звучатиме так: «Про які плоди (рослини, тварини) ви подумали, побачивши жовтий колір?»

Асоціації пов’язані з геометричними фігурами. Для цього виду роботи вам знадобляться картинки із зображеннями геометричних фігур та різноманітних предметів.

Запитання ставте аналогічно: «У мене є круг. Про які предмети ви подумали?»

Не забувайте про аргументацію, спонукайте дітей вчитися пояснювати, чому вона обрала саме той предмет. Наймолодшим потрібно спочатку дати змогу попередньо вивчити форму предметів, а під час гри пропонувати зорові підказки – предметні картинки. Слід заохочувати малюків призами. Ці ігри стимулюють мовну активність, роблять дітей сміливішими, формують уміння відстоювати власну думку.  Працюючи з формами, оберіть для себе одну форму і працюйте з нею протягом дня або тижня. Можна провести конкурс на найдовший список помічених форм.

Тактильні асоціації. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував професор, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру: хутро, наждачний папір, фланель, мотузка, палички, крапельки воску, велюр…

До колекції можна додати картку з ґудзиками, гречкою, шматками дроту, з дерматиновим покриттям.

Принципи роботи залишаються такі самі, як і в попередніх видах роботи: «Про що ти подумав, доторкнувшись до цієї картинка?» (я подумав про зайчика, тому що він пухнастий…..)

Можна також пограти навпаки: ви пропонуєте дітям дібрати до конкретного предмету зображення свої варіанти карток, відчуття від яких у них асоціюються із заданим предметом.

Тоді запитання звучатиме так:

У мене є машина. Про яку картку ви подумали?

Дітям подобаються ігри з використанням дроту, пластиліну, паличок тощо. Для таких ігор потрібні дротики  завдовжки 20 – 30 см. На першому етапі дитина тренується вигинати фігурки з дротиків. Потім завдання ускладнюється вимовою слів. Дитина ніби розсаджує слова на фігурки. Можна грати в парі: одна промовляє слово, інша робить фігурку, потім навпаки. Під час читання оповідання його зміст можна відображати фігурками з дроту. Наприклад: «У лісі жив зайчик. (Робимо фігурку, довгі вуха) Він заховався під ялинкою(Робимо ялинку). На ялинці сиділа пташка. Вона сиділа у гнізді. У гніздечку лежало яєчко. Дитина, дивлячись на фігурки, може вільно й послідовно переказувати зміст оповідання.

Поради:

   У роботі з дітьми молодшого віку спирайтесь на предметні зображення, максимально пояснюйте свій вибір тактильної картки.   Ніколи не примушуйте дитину торкатися картки, яка неприємна їй на дотик.  Краще завершувати роботу карткою, яку найбільше люблять діти: хутряною, оксамитовою, тією, що вкрита фольгою.

              

 Предметні асоціації. Цей вид асоціації передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за їхніми ознаками. Для використання цього прийому вам потрібно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматок тканини, шишку, каштан, камінчик, мушлю, монетку, ґудзик.

Вихователь бере нитку: говорить: «Довге  і гнучке» Про що ви подумали? Або ви тримаєте монетку і говорите: «Кругле і залізне». Про що ви подумали? (банка, її щільно  закривають круглою кришкою..)
Ігри за методом часткового показу. Для цієї гри виготовлений будиночок із віконцем (розмір віконця відповідає розміру картинки). У віконця є ставні.

Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку застосовуються аудіо- записи різних звуків і шумів.  Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши  за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо.

 Ще є другий спосіб використання звуків. Потрібно зробити мішечки і покласти в них різноманітні предмети, що породжують звуки. Наприклад: в один мішечок покладіть папір, в другий-монети, в інші – коробочку з пластмасовими кульками, камінцями, квасолею тощо. Ставимо перед дитиною на набірному полотні ряд предметних зображень (книжка, цибуля, їжак, листок) і за допомогою звукового мішечка з целофановим папером пропонуємо обраний звук, після чого запитуємо: «про що ти подумав, почувши цей звук?» (я подумав про книжку, тому що коли її гортають, сторінки шурхотять). Не варто відгадувати, що міститься у мішечках, важливо створювати асоціативні образи за звуком. Крім того,  підготувати склянку з водою, трубочку, дудочку, свисток, музичний молоток. Пропонуйте звук, наприклад: дзвін монеток, запитайте: «Про що ви подумали, почувши цей звук?» Намагайтеся ховати за долонею ці джерела звуків, які не можна покласти в мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою.

          Поради:

   Не заохочуйте дітей спробувати вгадати, що знаходиться у вашому звуковому мішечку.   На початковому етапі роботи пропонуйте лише свої варіанти асоціативних зв'язків з предметами, давайте пояснення.   

 Смакові асоціації. Мабуть, не знайдеться жодного вчителя, який би не грав з дітьми у гру «Відгадай на смак». Але ейдетичний напрямок не передбачає вгадувати. Запитання буде таке ж, як раніше: «Про що ви подумали?» Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації «солодке і гаряче», «солоне і холоднее». За бажанням можна дати ще тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.

Поради:

 До обраного смакового відчуття намагайтеся подати якомога більше продуктів і, напаки, до кожного продукту підбирайте нові смакові відчуття. Наприкла: вишня кисла, а      вишневе варення солодке.  Дітям молодшого дошкільного віку пропонуйте варіанти, пов'язані лише з одним смаковим відчуттям: солодким, кислим, солоним

 Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найменший з усіх названих. Тому, залучивши його до роботи з малюками, потрібно бути особливо обережним, оскільки здатність сприймати різні аромати ще не достатньо вивчена. Можна використовувати нюхові коробочки з різними ароматами: парфумів, м’ятним ароматом, ароматів трав, спецій.

Друдл -  це чорно - білі картинки - загадки , дивлячись на які абсолютно неможливо точно сказати , що це таке. Найкраща  відповідь - та , яка мало кому прийде в голову , але побачивши  його малюнок , здається очевидним . Сенс друдла  полягає в тому, щоб  якомога більше придумати варіантів бачення картинки. Вони змушують мозок  опрацювати тонну інформації , щоб співставити образ, із зображенням на картинці.
Так як у цих загадок широкий віковий діапазон, дорослий може разом з дитиною подумати, посміятися, позмагатися , хто придумає більше відповідей, а їх кількість необмежена.
           Монохромність друдла дає свободу уяви. Постійно стимулюючи уяву дитини, можна розвинути у неї навички візуального мислення, логіку, розширити свідомість, знизити боязнь проявляти ініціативу, підвищити  інтелектуальний розвиток.    

                     Існує три напрямки  використання друдлів:

1. Для приємного проведення часу за розгадуванням головоломок.

2. У тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини.

3. Для усвідомленого розвитку творчих здібностей, гнучкості мислення і уміння підійти до ситуації з різних сторін.

Простота і невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для народження асоціативних зображень, пов'язаних з будь-якою сферою довколишнього життя. Таким чином, використання друдлів в дитячому садку допомагає значно активізувати мову дитини, збагачує його активний лексичний словник, підвищуючи при цьому стійкий пізнавальний інтерес до об'єкту, що вивчається. Три види питань по друдлах розвивають різні види мислення.

- Про що ви подумали? – для розвитку асоціативного мислення.

- Що це? – для розвитку дивергентного мислення.

- На що це схоже? – для розвитку творчого мислення.

                                Принципи роботи із  друдлами

У кінці  молодшої групи можна вже використовувати друдли. Та  разом із друдлами дитині  пропонують і предметні картинки, в яких можна знайти фрагменти запропонованих друдлів, або звужують пошук відповідей: запитуючи : Що це за транспорт? Тварина? Так ви дасте маляті час зосередитися. У середній групі вже не потрібні додаткові предметні  малюнки, та дітям цікаве перевтілення друдла  в предмет, який запропонували діти. Так крапельці можна домальовувати хмаринку, до квадрата (віконцю) – будиночок. Тепер в одному зображенні можна побачити багато різних ситуацій, які обговорюються із педагогом, або із друзями .У класі за допомогою декількох друдлів можна складати різні інструкції, правила, які швидше запам'ятаються дітям, описи різних процесів, розказувати вірші і казки, вигадувати самим.
                  На  початкових  етапах  цієї  роботи  застосовують  предметні  зображення,  які  легко  асоціюються  із  запропонованим   друдлом.  На  цьому  етапі  навчання  використовую  друдли,    а  паралельно  до  них  пропонують  картинки  із  зображенням  веселки,  скакалки,  відра  з  ручкою,  пірамідки,  хустинки,  олівця,  стрічки,  тощо,  що  схоже  за  формою  з  цими  друдлами.   Поступово  кількість  картинок  і  їх  варіативність  збільшують,   коли  помічають,  що  діти  легко  підбирають  картинки  до  друдлів,  роботу  ускладнюють.  Діти  починають  підбирати  асоціації  до  друдлів  за  уявними  образами.
             Простота  та  невизначеність  друдлів  створюють  широкий  простір  для  виникнення  в  дітей  асоціативних  образів,  пов’язаних  з  будь – якою  сферою  навколишньої  дійсності.  Свою  думку  дитина  доводить  і  обґрунтовує,  а  це  викликає,  насамперед,  мовленнєву  активність.  Використання  друдлів  сприяє  і  логіко – математичному  розвитку  учнів.

   У  практичній  роботі  з  дітьми  використовують  друдли  окремо,  або  включаючи  їх  в  ігри,  за  допомогою  яких  розвивають  у  дітей  різні  форми  мислення,  мовлення  та  уяву.  Наприклад , пропонують  скласти розповідь  за  серією  друдлів,  які    діти    підбирають  самостійно  і  викладають  їх у  певній  послідовності  .                                                                         Піктограми допомагають запам’ятовувати будь-які літературні твори, як віршовані, так і прозові. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності і, таким чином, полегшує дітям складання умови задач. Такий тип роботи сприяє подоланню невпевненості у дітей та підвищенню загальної активності на заняттях.
      Включаючи піктограми до роботи, слід налаштувати дітей не хвилюватися за рівень художніх здібностей. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета, головне - пояснити це дітям.

             Піктограми подаємо в чорно-білому, або злегка тоноватому зображенні, оскільки відсутність різномаїття полегшує обробку інформації мозком і розширює можливості для інших застосувань цих карток.

          Метод піктограм — це те саме малюнкове письмо, де слова замі­нені символами або спрощеними малюнками. І тут процес письма стає дуже індивідуальним, зрозумілим тому, хто цей малюнок або символ створив. Крім того, не до всіх слів можна намалювати пікто­граму, тоді малюється образ-асо-ціація до даного слова. А це теж справа особиста.

           Так, наприклад, слово «допомога» кожна дитина сприймає по-своєму, і малюнки-піктограми у всіх будуть різні.

            Для одних — це машина «швидкої допомоги», для інших — це лю­дина, яка несе в руках вантаж, до­помагаючи іншим тощо.

            Діти залюбки перетворюють вірші в малюнки, схожі на комікси, тому відтепер «вивчити вірш» — значить «розказати цікаву, веселу історію за допомогою малюнків».

     Діти добре опановують цей метод. Але дуже важливо дотримуватись наступних правил.

       Правило трансформації.

Початкова буква слова є складовою малюнка образу або вона просто написана на малюнку.

             Правило закінчень.

Якщо в процесі повторення вірша діти роблять помилки у відтво­ренні закінчень слів, закінчення дописуються чи домальовуються в ключовий малюнок.

            Правило службових слів.

Службові слова просто записуються.

             Правило рефлекторності.

У результаті багаторазового повторювання інформація легко, без напруження відтворюється (рефлекторний рівень).

         Правило поетапності виконання завдання.

I етап — малюнок;

II етап — зчитування інформації з малюнка;

III етап — зчитування інформації з пам'яті.

Пам’ять дається нам від народження, але корис­туватися нею вчимося все життя. Нікого не треба переконувати, яке важливе значення пам’яті в на­шому житті, тож її розвитку слід приділяти якнайбіль­ше уваги із самого малку.   Коли йдеться про особливості дитячої пам’яті, використовуються різні спо­соби запам’ятовування, які, зокрема, ґрунтуються на принципах ейдетики, а також методи розучування віршів з молодшими та старшими дошкільниками.

ТАКА ПОТРІБНА ПАМ’ЯТЬ

Коли дорослий каже дитині: “Нумо вивчимо вір­шик до свята!” — він не завжди замислюється, який складний психічний процес доводиться запускати у дію. Усе, що бачимо, чуємо, відчуваємо, може зберігатися в пам’яті протягом тривалого часу. На­віть важко собі уявити, скільки образів, слів, зна­ків, спогадів ми пам’ятаємо. Саме завдяки пам’яті у нашій свідомості поєднуються минуле, теперішнє та майбутнє: ми можемо порівнювати свій сьогод­нішній досвід з попереднім, здатні запам’ятовувати нову інформацію й користуватися нею в потрібний момент.

За яким принципом наш мозок вирішує, що збе­регти, а що — відкинути? Його можна порівняти з особливим фільтром, що просіює всю інформа­цію, регулюючи таким чином навантаження моз­ку. Особливо добре запам’ятовується емоційно забарвлена інфор­мація — сумні та веселі моменти нашого життя.

Пам’ять дошкільнят особливо багата на обра­зи окремих предметів, у неї є цінна властивість — фотографічність. Це — найсприятливіший період для розвитку та вдосконалення пам’яті, коли маля­та ставлять безліч запитань і сприймають великий потік інформації.

            У 4-5 років дитина починає розповідати про події свого минулого, тепер вона може порівню­вати предмети, навіть якщо не має їх перед очи­ма. У цей період у малюків переважає мимовільна пам’ять, тому вони запам’ятовують вірші, фрази без напруження.

Після 4 років у дитини поступово формуються довільні процеси. На цьому етапі важливо вико­ристовувати ігри, які сприяють розвитку пам’яті, уваги.

У 5-6 років, маючи певний рівень розвитку довіль­них уваги й пам’яті, дитина може самостійно поста­вити собі завдання щось пригадати чи запам’ятати.

Пам’ять — наша здатність зберігати й у потрібний момент упізнавати й відтворювати те, що раніше бачили, чули, чита­ли, переживали.

            Це варто всіляко заохочувати, залучаючи дошкіль­нят до ігор і вправ, контролюючи правильність за­своєння інформації. Коли діти йдуть до школи, всі навички, які вдалося прищепити в дошкільному віці, стають базою для їхніх шкільних досягнень.

Зрозуміло, що прийоми запам’ятовування і при­гадування малюк не винаходить сам, тут потрібна грамотна допомога дорослого. Обсяг пам’яті ди­тини багато в чому залежить від того, наскільки в неї розвинені увага, сприймання, мовлення, мис­лення, тобто від усебічного її розвитку.

ВИДИ ПАМ’ЯТІ ДОШКІЛЬНЯТ

Дитячу пам’ять порівнюють з пластиліном. Віршики, пісеньки, репліки персонажів фільмів і мультфільмів, незнайомі іноземні слова, ніби дістають відбиток у свідомості дитини. Малюк зовсім не ставить перед собою завдання щось запам’ятати, а просто його увага затримуєть­ся на тому, що справило враження, зацікавило. Така пам’ять називається мимовільною і має цікаву особливість. Виявляється, навіть про­сто розглядаючи картинки, малята їх зазвичай запам’ятовують. А якщо їм іще запропонувати придумати для цих картинок якесь слово або ж згрупувати зображення предметів за певною ознакою, скажімо: обладнання для саду, кухні, дитячої кімнати тощо, результат буде помітно кращим.

Довільна пам’ять активізується в дітей віком 4-5 років. Наприклад, малюкові треба вивчити вірш. Спочатку він тільки усвідомлює завдання, а от як це зробити, поки що не знає. Йому має до­помогти дорослий, запропонувавши способи лег­шого запам’ятовування, як-от: спочатку проказати вірш повністю, потім повторити по кілька рядків окремо. Так дитина поступово опановує спеціальні дії запам’ятовування.

ПРИЙОМИ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

Здавна люди намагалися придумати прийоми, які допомагали б легше запам’ятовувати потрібну інформацію, щоб зберігати її якомога точніше та довше. Цей досвід передавався від покоління до покоління під загальною назвою мнемотехніка (від гр. мнемо — пам’ять).

♦ Повторення. Коли інформація запам’ято­вується в такий спосіб, вона зберігається в тим­часовому “сховищі”, але протягом перших шести годин відбувається інтенсивне забування. Щоб щось запам’ятати надовго, повторюйте матеріал з такими інтервалами: через 15-20 хвилин; через 8-9 годин; через 24 години.

♦ Групування. Важливо навчити дитину “орга­нізовувати” матеріал, тобто групувати його в про­цесі вивчення й знаходити зв’язки між елементами нової інформації, а також між новими та старими знаннями. Майже кожний матеріал можна умовно поділити на частини, теми, групи, наприклад, у казці розрізняють зачин, основну частину та кінцівку.

♦ Структурування. Щоб текст сприймався як єдине ціле, варто встановити смислові зв’язки між його частинами.

♦ Класифікація. Інформацію класифікують за різними критеріями, наприклад тварини і рослини, слова знайомі і незнайомі.

♦ Добудовування матеріалу. Якщо інформацію важко логічно пов’язати, то її легше запам’ятати, придумавши якісь зв’язки та додавши щось своє до того, що треба запам’ятати.

♦ Пошук опорного пункту. Щоб запам’ятати цілі сторінки тексту, можна використати кілька опорних пунктів як своєрідний план для пригадування, або мнемічний план.

♦ Аналогія. За допомогою цього прийому вста­новлюється подібність, певна схожість у цілому різ­них предметів та явищ. Вивчивши одне визначення як зразок, інші можна запам’ятовувати за аналогі­єю. Наприклад, “математика — наука, що вивчає...”, “біологія — наука, що вивчає...”.

♦ Схематизація. Іноді новий матеріал легше запам’ятати, схематично зобразивши його зміст. Якщо, наприклад, треба вивчити віршик, можна на­малювати до нього кілька схематичних картинок, за якими буде легше відтворювати весь текст.

♦ Ейдетика. Ейдетичні прийоми полягають у тому, що інформацію запам’ятовують, спираючись на пев­ні чуттєві образи: зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові. Зокрема, саме ейдетичні прийоми лежать в основі розповідання за сюжетними малюнками, ілюстраціями чи асоціативними картинками. Аркуш розкреслено на окремі віконця-квадратики, в кож­ному з яких вміщено графічне зображення окремого слова — у такий спосіб дитина досить легко розпові­дає вірш, а потім і запам’ятовує його. Такі “картинки” відкладаються в пам’яті дуже міцно й надовго.

Усі перелічені прийоми по-своєму допомагають запам’ятовувати, зберігати й відтворювати ін­формацію великого обсягу. А щоб доцільно за­стосовувати їх, потрібна практика та допомога мам і тат, вихователів  у виборі найоптимальнішого способу.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВІРШІВ

Знання віршів збагачує словник дитини, формує навички правильної вимови, виховує культуру мов­лення. Поезія сприяє естетичному, моральному й емоційному розвитку. Крім того, розучування вір­шів розвиває пам’ять, особливо якщо робити це регулярно та із застосуванням правильних методів. Розглянемо їх докладніше.

♦ Поступове збільшення обсягу розучува­ного матеріалу.

Обсяг інформації має бути та­ким, щоб його можна було запам’ятати майже з першого разу. Наприклад, спочатку оберіть вірш і прочитайте його дитині від початку до кін­ця (цей етап обов’язковий, оскільки розуміння змісту заучуваного також сприяє ефективнішому запам’ятовуванню). Після цього запропонуйте ви­вчити перший рядок вірша. Ви читаєте цей рядок — дитина його повторює. Рядок із чотирьох-п’яти слів не складно відтворити 5-річному малюкові. Бажано повторити його кілька разів поспіль, але щоразу по-новому: з різною силою голосу (тихо - голосно), з іншим ритмом (швидко-повільно), з логічним наголосом на іншому слові, з іншим емо­ційним тлом (похмуро, весело, спокійно, бадьоро, сумно тощо). Покажіть дитині, як це можна зроби­ти. Аналогічно вивчивши з малюком другий рядок, після невеличкої паузи запропонуйте йому кілька разів повторити вже обидва рядки. Таким чином вивчіть увесь віршик. Щоб діти краще оволоділи цим способом, варто використовувати короткі вір­шики з 4 рядків. Легко запам’ятовуючи такі вірши­ки, згодом діти так само просто й залюбки заучу­ватимуть складніші твори.

♦ Переведення словесної інформації в об­разну форму.

 Цей метод можна застосовувати як одночасно з першим, так і самостійно. Оскільки вірші зіткані з образів і метафор, переводити сло­весну інформацію в образну форму не так уже й складно. Запропонуйте дитині під час прочитання та повторення кожної строфи заплющувати очі й уявляти, ніби вона дивиться мультфільм або роз­глядає картинку такого змісту. Ці образи мають бути максимально яскравими й конкретними. Для прикладу доберіть кілька картинок до якогось ві­рша і покажіть, як це конкретно можна зробити. Зі збільшенням кількості заучуваних рядків мають послідовно з’являтися й нові образи відповідно до сюжету. Запропонуйте малюкові трохи поекспериментувати: хай спробує пограти з римою, змінити якісь деталі в сюжеті або зовнішній вигляд персона­жа тощо. Незмінними мають залишатися лише по­слідовність образів та основний зміст. Така вправа буде захопливою, емоційно насиченою й дуже ко­рисною для дітей, сприятиме розвитку їхньої уяви, образного мислення, пам’яті.

♦ Переказування вірша своїми словами.

Про­читавши вірш один раз чи двічі, попросіть дитину пе­реказати його: хай спробує описати своїми словами те, про що в ньому йдеться, що роблять персонажі чи який пейзаж змальовано. Можна допомогти ма­люкові навідними запитаннями. Мета такого пере­казування — якнайглибше проникнути у зміст вір­ша, встановити різноманітні смислові зв’язки між елементами тексту. Така змістова обробка матері­алу значно полегшить його запам’ятовування.

Навчіть дитину всіх трьох методів і спробуйте за­стосовувати їх одночасно, дотримуючись такої послідовності: спершу прочитати увесь вірш, по­тім його

переказати і лише після цього заучувати по рядку з паралельним переведенням текстової інформації в образну форму.

З ОПОРОЮ НА ОБРАЗИ

На принципі поєднання уяви і позитивних емо­цій побудовано методику Л.Валуєвої, яка допома­гає краще запам’ятовувати інформацію з опорою на образи. Іншими словами, рядки вірша краще запам’ятовуватимуться, якщо кожний з них про­ілюструвати образними картинками. Ефективність підвищується майже вдвічі.

                    Опис методики

♦ Поділити вірш на блоки (по 2 або 4 рядки).

♦ Намалювати образні картинки до кожного блоку вірша (бажано, щоб ці картинки придумували й малювали самі діти, але можна використовувати й готові, прості та зрозумілі зображення).

♦ Прочитати вірш, послідовно розташовуючи кар­тинки.

♦ Розповідати вірш за асоціаціями з цими картин­ками.

♦ Заключний етап — розповідь вірша без опори на картинки.

Не варто нав’язувати дітям асоціації чи образи, які їм абсолютно незрозумілі.

Вивчаючи вірші за цією методикою, дошкільнята можуть не лише розвиватися, а й отримувати вели­ке задоволення.

Додаток 1

Асоціація – поняття, що виникає при згадуванні іншого.

Друдли – це загадка-головоломка; малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке.

Ейдетизм – це різновид образної пам’яті. «Ейдос» - з грецької «образ». Ейдетизм – закономірна стадія нормального дитячого розвитку.

Ейдетика – вчення про суб’єктивні наочні образи (наука про побачене).

Методика ейдетики – пам’ять без меж на основі образного сприйняття дійсності і образного мислення.

Ознака ейдетизму – емоційна забарвленість образів.

Пам’ять – це психологічний процес, який полягаю в запам’ятовуванні, зберіганні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Це мистецтво, яке потребує щоденного тренування, але водночас є приємним заняттям, яке приносить задоволення. (І.Ю.Матюгін).

Піктограми – маленькі прості малюнки, значки, в яких виділяються суттєві ознаки предмета або поняття.

                                

   Додаток 2

Існує легенда, що давньогрецький поет Сімонід із Кранона (558-469 рр. до н. е.) був якось запрошений до Скопія на великий банкет. Коли гості вже сиділи за столом, слуга викликав Сімоніда з зали, завдяки чому Сімонід став єдиним з присутніх на бенкеті, хто залишився неушкодженим, бо впала стеля і усі загинули. Тіла загиблих настільки були знівечені, що впізнати їх було неможливо. Тоді Сімонід почав пригадувати, тобто уявляти, як, у якому порядку гості сиділи за столом, і завдяки цьому встановили  всіх загиблих.

Цей випадок справив на Сімоніда таке враження, що він винайшов новий метод запам’ятовування, який дістав назву метод «локуса», тобто місця.

Він вигадав спеціальне місто, у якому було кілька  районів – для хронології, географічних назв, імен тощо.

У кожному районі було 10 будиків по 100 кімнат у кожному. У цих вигаданих кімнатах містилась інформація, яку потрібно було запам’ятати.

Майже всі давні оратори та філософи користувались цим методом і постійно вдосконалювали його: Піфагор, Плутарх, Цицерон… Кожен з них не промовляв  із конспектом у руках.

Усі вони володіли цим методом (звичайно, адаптованим для себе). Пізніше він дістав назву «Метод Цицерона».

Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. Він розміщував тези своїх промов по кімнатах оселі. Мабуть, з тих часів і пішло прислів’я: «Удома й стіни допомагають».

У кожного з нас є досвід:  коли повертаємося на якесь місце – згадуємо (уявляємо те, що, здавалося, забули).

В одному американському університеті провели експеримент: студентам влаштували незапланований іспит. Половина групи складала його в тій аудиторії , де слухалася лекція, а друга – у сусідній. Виявилося, що перші склали іспит значно краще , ніж ті, що сиділи в чужій аудиторії.

Отже, природно, інформація пов’язується з місцем її виникнення.

Тому автор «Школи Ейдетики» Ігор Матюгін пропонує згадати метод Цицерона, дещо раціоналізований і пристосований до вимог часу. Він рекомендує навмисне залишати сліди інформації на стінах класу, аудиторії, власної оселі, добре знайомої місцевості, тощо, заповнюючи уявну дію елементами фантазії, притаманної «Школі Ейдетики».

«Розташування» інформації повинно бути незвичайним, фантазійним, казковим.

Додаток 3

Цього разу ви будете розміщувати незвичайно та яскраво образи слів.

ПОРОСЯ (уявіть, що воно лежить на порозі вашої оселі, заважає проходити)

КАШКЕТ (чомусь висить на ручці ваших дверей і не знімається, бо приклеївся).

КНИЖКА (величезна, висить на вішалці)

КЛЮЧІ (чомусь пришиті до ваших капців)

ГАМАНЕЦЬ (підвішений до вимикача і повний грошей)

М’ЯЧ (розташований замість лампочки)

МЕТЕЛИК (уявіть його величезним і розташуйте у своїй оселі незвичним і невластивим для нього способом)

Так само, фантазуючи, розмістіть образи предметів подальшого списку і майте на увазі – ви граєтесь!

Головне – послідовність вашої «мандрівки». Не «бігайте» по квартирі, шукаючи зручнішого місця.

ОСА

ГЛОБУС

ПОЕТЕСА

ПРЕС

ЯЛИНКА

КОМБАЙН

ЧАН

МАГНІТОФОН

КВІТКА

НОСОРІГ

БОРОШНО

ЦИБУЛЯ

ТОРТ

КОРАБЕЛЬ

МЕД

ОДЕКОЛОН

РАКЕТА

ЧОБОТИ

ОЛІВЕЦЬ

КОКТЕЙЛЬ

ОСЕЛЕДЕЦЬ

Розташували ? Спробуйте подумки прогулятись ще раз тим же маршрутом і «познімайте» образи цих слів (не все може вийти з першого разу).

Зробіть цю гру щоденною забавою і побачите, що стіни вашого будинку дійсно допомагають!

Додаток 4

                      

 

Додаток 5

                                                                                         

                                                                                                        Додаток 6

Додаток 7

 

Додаток 8

На квітку сів       .

У бабусі є ,   ,   .

По стежці лізе    .

Тато зловив .

Голосно задзвонив    .

                                                                                                      Додаток 9

Додаток 10

«Заховалася фігура»

Мета: розвивати уяву, мовлення; вправлятися у запам’ятовуванні геометричних фігур, спочатку встановивши асоціативні зв’язки з плодами.

                                  Хід гри

Вихователь пропонує дітям відшукати у зовнішньому вигляді плодів геометричні фігури. Наприклад: за лимоном заховався круг, якщо його розріжемо, отримаємо скибочки – круглі половини; за кавуном заховався овал, бо в нього насіння овальне; за грушею – трикутник, бо вона знизу широка; за вишнею ховається чотирикутник, бо вишні часто збираються у відро, що схоже на чотирикутник.

                     

                                

«За чим заховалася цифра»

Мета: сприяти запам’ятовуванню дітьми цифр, пропонуючи їм відшукати асоціацію у зовнішньому вигляді плодів і цифр; виховувати уважність.

                              Хід гри

На столі – картинки із зображенням плодів. Розглядаючи їх, діти відшуковують асоціації плодів і цифр. Наприклад: морква схожа на одиничку, трійка – на дольки мандарина, шість – на грушу.

«День-ніч»

Мета: закріплювати назви частин доби; вправлятися у вмінні складати розповіді про відповідну діяльність людей у той або інший період доби.

                                                Хід гри

Вихователь піднімає сигнал, а діти асоціюють свою роботу у цей період доби.

                     

                        

                 «Чудеса геометричний фігур»

Мета: розвивати уяву; спонукати дітей відгадувати назви казок за допомогою геометричних фігур.

                     Хід гри

Які казки асоціюються з фігурами? Придумайте свої варіанти й «сховайте» свою казку в потрібні фігури.

«Троє поросят»

«Про трьох ведмедів»

«Лисиця й журавель»

«Івасик-Телесик»

«Відшукай і порахуй»

Мета: розвивати вміння аналізувати, логічно мислити; спонукати дітей знаходити цифри серед предметів.

                                     Хід гри

На столі викладені картинки, в яких заховалися цифри, треба віднайти ту картинку, яка асоціюється з цифрою.

                                       

                                          

       

«Чарівна цифра»

Мета: розвивати уяву, мислення; закріплювати знання про цифри.

                                           Хід гри

Вихователь пропонує дітям розглянути картинки, знайти знайому цифру і викласти її біля картинки.

                        «Сонячна система»

Мета: розвивати асоціативне мислення, інтерес до пізнання світу; закріплювати знання про планети Сонячної системи, їх розташування навколо Сонця, зовнішній вигляд.

                                         Хід гри

Діти сідають навколо «космічного» круга. Вони по черзі кидають м’яч – «запускають космічний корабель» і називають, де зупинились.

               

                          «Знайди літеру»

Мета: розвивати уважність, кмітливість; виховувати інтерес до гри; закріплювати знання про овочі, вчити виділяти перший звук у слові.

                                         Хід гри

Вихователь виставляє табличку з овочами і роздає дітям набори букв-піктограм. Називає плід; діти знаходять літеру, за якою починається назва плоду і ставлять її на відповідний плід.

                            

                          

                               «Відшукай і назви»

Мета: розвивати зв’язне мовлення, уяву; виховувати інтерес до гри; вміння виділяти перший звук у слові.

                                                 Хід гри

Вихователь пропонує дітям подивитися на картинку, знайти заховану букву.

                            

                   

«Про що ви подумали?»

Мета: розвивати мовлення, пам’ять, спонукати дітей пояснити асоціативний зв’язок з предметом, який має запам’ятати дитина.

                                   Хід гри

Взяти друдли і походити з дітьми по майданчику. Картку 1 піднесіть, наприклад, до куща і скажіть, що це смородина. Картка 2 – це птахи, що прилетіли до куща; картка 3 – травичка навколо куща; картка 4 – пішов дощ, це краплини.

                    

                        

«Казкове лото»

Мета: спонукати дітей за ілюстраціями впізнавати казки, розвивати вміння складати розповідь.

                                       Хід гри

Кожній дитині дається набір картинок з різних казок. За цими картинками пропонується скласти свою казку.

                     

                    

«Моделюємо казку»

Мета: навчати дітей за допомогою умовних карток-символів розповідати казки.

                                  Хід гри

Вихователь пропонує дітям за допомогою умовних картинок-символів розповісти казку, а потім придумати нові казки, варіюючи послідовність сюжетної лінії, додаючи героїв, змінюючи місця подій.

                            

                              

                «На що схожий малюнок»

Мета: розвивати уяву, зв’язне мовлення; виховувати пізнавальну активність.

                                         Хід гри

Роздавши картинки, вихователь запитує, на що схожа ця картинка, а потім описує її.

                           

Гра «Фантазери»

Пропонується до уваги будь-яка вигадана, але досить ймовірна подія, наприклад: «Дівчинка кинула олівець на підлогу... Чим це може скінчитися?». Потрібно придумати якнайбільше наслідків цієї події, інших подій, що сталися за нею, які перша подія могла спричинити. Можливі варіанти: «Потім наступила на нього і впала...»; «Забула його вдома і отримала зауваження...» тощо. Ця гра допомагає у формуванні здатності уявляти і прогнозувати варіанти вірогідного розвитку ситуації. Головне — ретельно продумати, що буде потім. Чим же може завершитися непродуманий вчинок?

Гра «Піраміда»

Ведучий починає гру із фрази: «Собака гавкає». Наступний учасник гри доповнює речення одним словом — «Чорний собака гавкає». Наступний гравець повторює попередню фразу, додаючи ще одне слово — «Чорний собака гавкає голосно», «Чорний собака гавкає голосно на кота» тощо.

Гра «Асоціації»

Ведучий називає будь-яке слово, наприклад «природа». Перший учасник повторює це слово й називає асоціації з ним: «природа — це тварини». Другий — повторює це ж слово, асоціації першого учасника й наводить власні — «природа — це рослини, це дерева» тощо.

Гра «Поїзд асоціацій»

Учитель називає одне із словникових слів, а діти повинні сказати, яке наступне слово їм спало на думку. Наприклад: годинник — герой (годинник може носити герой), герой — вулиця (герой може ходити по вулиці), вулиця — дятел (вулицю може перелітати дятел), дятел — календар (дятел може бути намальований на календарі) тощо. Такий ланцюг може складатися з 20 слів і більше.

Гра «Назви 5 предметів»

(Кількість предметів і час варіюється.)

Можна використовувати картки різних кольорів. Першому учаснику пропонується протягом 30 секунд назвати 5 предметів червоного кольору. Потім другий учасник називає 5 предметів зеленого кольору. Далі змінюються учасники й кольори. При цьому ніхто не повинен повторювати сказане попередніми учасниками. Надалі можна ускладнювати умови гри. Наприклад, необхідно назвати якомога більше предметів, які об'єднують у собі дві задані ознаки. Наприклад: яскравий, жовтий (це можуть бути: кульбабка, світло, сонце, іграшка, лампа тощо). Можна запропонувати назвати якомога більше предметів, які можуть виконувати певну дію. Наприклад: летіти (пташка, бджілка, літак, ракета, листок тощо), свистіти (хлопчик, свисток, поїзд, чайник тощо).

Гра «Уявляй і називай»

Мета: розвивати образне мислення, уяву, увагу, тренувати зорову пам’ять. Навчати орієнтуватися в приміщенні, знати, де  можна знайти ту чи іншу річ. 

Хід гри

Вихователь пропонує назвати п’ять предметів, що знаходяться: у спальні (ліжко, подушка), у груповій кімнаті (стіл, стілець, шафа і т.д.). У туалетній кімнаті (раковина, мило, рушник). У роздягальні (шафочки, лави, шапка). За завданням вихователя дитина повинна уявити собі ту кімнату, про яку йдеться мова і відновити в уяві ті предмети, які там знаходяться.

Гра «Ляльководи»

Мета: розвивати уяву, увагу, активізувати рухову пам’ять. Навчати орієнтуватися в приміщенні.

Хід гри

Дитині зав’язують очі, і дорослий або інша дитина веде  її нескладним маршрутом. Нічого не розповідаючи, проходять 5 кроків прямо, 3 кроки вправо і т.д. Потім очі відкривають, і вона стає на місце, звідки розпочинався маршрут. Попросити пройти маршрут самостійно, відтворюючи його в уяві.

                      Гра «Уяви, ніби ти …»

Мета: розвивати уяву, образне мислення, фантазію, передавати за допомогою пантоміми поведінку членів родини в різних ситуаціях.

                         Хід гри

 Вихователь пропонує: "Уяви собі, ніби ти бабуся, що готує обід".

Уяви собі, що ти тато, який повернувся з роботи.

Уяви собі, ніби ти мама, яка поспішає на роботу і т.д.

Дитина повинна уявити себе в ролі  інших людей і відобразити їх поведінку в діях.

                  Гра «Маленький фотограф»

Мета: розвивати увагу, уяву, логічне мислення, вміння бачити образ та відтворювати його в своїй уяві. Вчити дітей складати описові розповіді  про своїх товаришів. Закріплювати назви частин тіла, одяг, колір та інше.                                                     Хід гри

Серед дітей вибирають дитину – фотографа, вона уважно дивиться на дитину, яка прийшла «фотографуватися». Відвертається і розповідає про все, що може пригадати (які в неї очі, волосся, одяг, взуття). Виграє той, хто детальніше зробить опис.

Гра «Про яку іграшку ти подумав»

Мета: розвивати образне мислення, уяву, вміння асоціювати іграшку з геометричною фігурою. Закріплювати назви геометричних фігур.              

                            Хід гри

Вихователь показує дітям геометричну фігуру, пропонує сказати про яку іграшку подумав, подивившись на дану фігуру. Наприклад: "Прямокутник - вантажна машина, іграшковий телефон, лялькове ліжко і т.д. Круг - велосипед, обруч, пірамідка і т.д. Куля – м’яч, лялька, ведмедик,  і т.д.

                       Гра «Заховалась іграшка»

Мета: розвивати асоціативно-образне мислення, уяву, закріплювати кольори.

                       Хід  гри

 Вихователь бере різнокольорові кружечки і повідомляє, що іграшки вирішили стати кольоровими. Наприклад: велосипед - сірого кольору, бо він їхав по сірій доріжці; м’ячик – зеленого, бо закотився у траву, ведмедик - жовтого, бо любить ласувати медом, тощо. Згодом вихователь запитує, яка іграшка заховалась за зеленим кольором, за сірим  і т.д.

Гра «Де чий портрет»

Мета: розвивати уяву, образне мислення, тренувати зорову пам’ять. Вчити розрізняти людей за родинними відносинами.                            

Хід гри: вихователь пропонує розглянути заздалегідь підготовлені фотографії людей різного віку, наклеєні на кольорових аркушах. Діти розглядають фотографії та називають людей, що зображені: дідуся, бабусю, дядька, тітку. Потім забираються картки із фотографіями, вихователь показує кольорові картки без фотографій. Дитина називає того із членів родини, хто був зображений на картці даного кольору.

Гра «Запитай і відгадай»

Мета: розвивати уяву, образне мислення, вміння ставити запитання та давати відповіді. Навчати розрізняти овочі та фрукти, називати їх основні ознаки.

                                   Хід гри

Ведучий задумує овоч чи фрукт. Діти ставлять запитання, відгадують. Наприклад: цей плід росте на городі? (В саду). Цей плід росте на дереві? (На кущі). Цей плід росте під землею? (Над землею). Цей  плід солодкий? (Кислий). Ведучий має право давати лише однозначні відповіді:так чи ні. Дитина, яка вгадала плід, може стати ведучим.

Для ігор знадобляться тактильні таблички: прямокутники з картону, дерева, пластику (розміром із сірникову коробку), обклеєні різними матеріалами. Можна використати такі варіанти поверхонь:

-         наждачний папір;                 

-          віск зі свічки ;

-         хутро;

-         пір’я;

-         сірники;

-         мотузок;

-         рисові або гречані зерна;

-         шовк;

-         оксамит;

-         металеві кнопки;

-         фольга;

-         вата.

Гра « Знайди місце»

  Матеріал: 10 тактильних табличок.

  Дорослий кладе перед дитиною 10 тактильних табличок у два ряди у будь- якій послідовності, просить доторкнутися до кожної з них та запам’ятати, як вони розміщенні, без обмеження в часі на запам’ятовування.

        Дитина заплющує очі, і дорослий пропонує доторкнутися до однієї з поверхонь. Малюк має визначити місце її розташування (наприклад, друга зверху, п’ята знизу тощо).

      Можна також запропонувати дитині самій переміщати тактильні таблички, а потім викласти у тому порядку, в якому вони, власне кажучи, лежали спочатку.

       Головне завдання гри – не напружуватися, намагатися щось пригадати, а вільно і легко консультуватися з власною уявою.

Гра « Знайди зв’язок»

         Матеріали: тактильні таблички, карти ( листівки, календарі) з різними сюжетними зображеннями.

                                   Хід гри

Перший етап. На кожне із зображень кладуть тактильну табличку, поверхня якої нічим не нагадує сюжет. Припустимо, хутро ляже на зображення будинку, наждак – на зображення квітки, сірники на зображення дівчинки тощо.

  Дитина торкається поверхні і фантазує, як вона пов’язана із зображенням. За потреби дорослий допомагає знайти арґументовану відповідь, наприклад: будинок вкрили хутром для утеплення; квіти мають жорсткі листочки; дівчинка ходить по воду до дерев’яного колодязя тощо.

            Другий етап. Дитина торкається поверхні і згадує, з яким зображенням пов’язувала її.

         Третій етап. Дитина заплющує очі й уявляє у пальцях відчуття, що супроводжує дотик до різних прямокутників. При цьому, вона має «побачити» ті самі зображення.

                         Гра «Чарівний мішечок»

Мета: розвивати тактильну пам'ять, уяву, дрібну моторику рук.

                Хід гри

 У мішечок покласти парні дрібні іграшки (розміром від  2,5 - 6 см.)

Це кубики, машинки, кульки і т.д. Кожен із гравців дістає із мішечка одну із фігурок, а потім на дотик шукає в мішечку таку саму іграшку. Якщо друга фігурка знайдена неправильно, то першу повертають назад у мішечок і хід робить інший гравець. Перемагає той, хто витягне найбільшу кількість іграшок.

Вправа « Покращуємо настрій»

Дитина розташовує тактильні таблички перед собою від найнеприємнішого дотикового відчуття до найприємнішого. Торкаючись першої поверхні, треба згадати і уявити неприємну подію з власного життя, другої – трохи приємнішу, і так – до останньої поверхні та щасливого спогаду.

         При повторному дотику до цих поверхонь у такій послідовності настрій має покращуватися. Корегувати власний настрій можна і за допомогою уявних дотиків.

                           

Запам'ятовуємо слова

         Наприклад, дані слова: вії, гусак, море, стілець, велосипед. Вихователь просить дитину придумати фантастичну історію (пов’язуючи всі ці слова),  що, напевно, їй відмінно запам'ятається. Наприклад, „Ляскаючи віями, стояв гусак і дивився на море, по якому плив стілець, а на березі, викинутий хвилею, лежав велосипед". Такий метод можна закріпити за допомогою списку речей, які дитина повинна надягти перед виходом на вулицю (комбінезон, светр, шапка, шарф, рукавиці, носки, чоботи).

Запам'ятовуємо рух

Тут вам допоможуть улюблені казкові персонажі маляти. Наприклад, треба запам'ятати рухи танцю — крок вправо, крок уліво, стрибок на місці, хлопок в долоні, поворот на місці. Нехай це буде Людина-Павук, що відвертається від ударів ворога, відступаючи вправо, уліво, потім перестрибує через карниз, тікає. Спочатку придумувати ці історії прийдеться вам, але незабаром дитина й сама стане проявляти ініціативу.

Наприклад:

Індик в миску воду лив,

Індик шию довго мив,

Індичатко помагало -

Індика за хвіст тримало.

І гусак почав сваритись:

- Індики, а годі митись!

             Г.Чубач

          Вивчаючи цей віршик за допомогою кінетичної пам’яті, дітям пропоную відчути себе індиком і виконувати  всі дії, що є у віршику. Тобто, дитина встає і уявно тримає в руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на індика.

Запам'ятовуємо картинки або образи

Вихователь вчить дітей перетворювати задумане в розповідь. Приготуйте картки із зображеннями тварин, предметів побуту, природи. До кожних 5-10 картинок потрібно придумати розповідь на тему подорожі, спорту, навчання або дружби. Розвиток пам'яті й уваги в майбутньому допоможе дитині швидко вивчити букви й склади, складати з них слова й запам'ятовувати їх.    Використовуючи асоціації, маля розвиває здатність швидко знаходити оригінальні рішення й генерувати оригінальні ідеї. Система ейдетики вчить дітей запам'ятовувати без зазубрювания, стресу, взявши за основу асоціації й особливості, що запам'ятовуються, предметів.

Гра «Листівки»

Кожному гравцеві треба мати від 10 до 30 карток або листівок із різноманітною тематикою зображень (портрети, будинки, квіти, тварини, птахи, мультфільми тощо). Ведучий пропонує запам’ятати відповідну кількість слів, знаходячи аналогію між словом, що запам’ятовується. Після прослуховування потрібно, переглядаючи листівки, згадати придуману аналогію та слово, що було пов’язане з малюнком на листівці.

                   «Римований мультик»

У дитячому садочку

Є акваріум в куточку,

А в акваріумі рибки

Миготять туди –сюди,

І на всіх вони крізь шибку

Поглядають із води.

                    Н.Забіла

          При вивчені вірша дітям пропоную заплющити очі та уявити, що вони знаходяться у дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як рибки.

               Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.

  

Додаток 11

Лист до птахів

Як живеться вам, птахи,

На гребінчиках дахів?

На вітрах зимових лютих

Ви не мерзнете, птахи?

Залітайте-но до мене,

поговоримо в теплі,

чаю вип’ємо з варенням

та з’їмо духмяний хліб.

Ви розкажете мені

про життя в височині,

навчите мене літати

і виспівувать пісні.

Ну, а я казок навчу вас –

буду вам щодня читати,

хай улітку їх почують

ваші славні пташенята

     А. Костецький

   

           Сама в хаті

Кошенятко чеше вуса

Лапками двома,

В магазин пішла матуся,

В хаті я сама.

Підмету гарненько в хаті,

Молока дам кошеняті,

Своє ліжко застелю,

Квіти в горщику поллю,

Заплету я кіски русі

І чекатиму матусю.

                            

                                

               

           Скоромовка

У літак час сісти лису —

З міста він летить до лісу,

А лисиця й лисенята

Виглядати будуть тата.

                

1. Антощук Є.В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи Ейдетики». 8 уроків з техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації. Вінниця, - «Поділля - 2000», 2002 – 72 с.

2. Білан О. Розповідання за ілюстраціями. Старший дошкільний вік /

Олександра Білан. – К.: Шкільний світ, 2011. – 120с.

3. Матюгин И.Ю., Аскочинская Т.Ю., Бонк И.А. Как развивать внимание и пам'ять вашого ребенка.-М: 1995.-114 с.

4. Пащенко О. Асоціативне мислення//Дошкільне виховання. 2008.- № 12. – С.16-17.

5. Пащенко О. Асоціації за друдлами//Дошкільне виховання. 2009.- № 4. – С.24-25.

6. Пащенко О. Ейдетика для розвитку і навчання//Дошкільне виховання. 2010.- № 10. – С.16-17.

7. Пащенко О. Ейдетика на щодень//Дошкільне виховання. 2009.- № 8. – С.24-25.

8. Пащенко О. Асоціативне мислення//Дошкільне виховання. 2008.- № 12. – С.16-17.

9. Пащенко О. Звукові, смакові, нюхові асоціації//Дошкільне виховання. 2009.- № 2. – С.16-17.

10. Пащенко О. Розвиток пам’яті в дошкільнят//Дошкільне виховання. 2009.- № 5. – С.24-25.

11. Пащенко О. Тактильні та предметні асоціації //Дошкільне виховання. 2009.- № 1. – С.24-25.